Станіслав Болеславович Чернілевський

Станіслав Болеславович Чернілевський (*6 липня 1950, Жван) - поет, кіносценарист, кінооператор, режисер кінодубляжів українською мовою. Учасник Революції Гідності, на якій отримав три кульові поранення у ніч з 18 на 19 лютого 2014. 

Етнічний поляк Станіслав Чернілевський народився на Вінниччині. «Я народився поміж двох річок — невеличкою річкою

 Жван з її мілинами та глибинами та могутнім і тихим  Дністром з його вирами та потужною течією, — так поетично починає про себе розповідь сучасний український письменник Станіслав Чернілевський. — Може, через те я так люблю  водночасі найтонші, найдрібніші порухи і великі, могутні рухи. Десь у четвертому класі я зіграв на сцені першу роль — хлопчика, що вкрав на колгоспному полі огірки, а мама його присовістила, і він, каючись, відніс їх назад....

Береги Дністра, де я жив, були райськи благодатними: там росли колгоспні груші, яблука, сливи, абрикоси, виноград. Там були баштани. Природно, що поночі ми, хлопчаки, ватагою пробиралися ярами й цупили кавуни та дині або ж огірки та помідори, поки сторож не гнався за нами.

У житті було не так, як на сцені, але що дивно: обидві ролі я грав по-дитячому щиро й самовіддано.  Правди є різні, а істина одна. Як і одне дитинство на все життя. Воно завжди — щастя. Може, єдине щастя в житті. Найдорожче. Як матір».

Талант до поетичного слова виявився рано: він, бувши учнем четвертого класу, надрукував у районній газеті свій перший вірш проТараса Шевченка. Пізніше Станіслав Чернілевський навчався навпереміну в трьох вищих навчальних закладах: Київському університеті на філологічному факультеті, у Київському театральному інституті на факультеті кінорежисури, а також у Вінницькому педагогічному інституті. Упродовж життя працював учителем, потім на кіностудії імені О. Довженка.
Зараз працює режисером і редактором на ТРК «Студія 1 + 1», зокрема відповідає за дубляжі українською мовою іноземних фільмів. Багато уваги приділяє студентам Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Ось яка багатогранна діяльність Станіслава Чернілевського.

А тепер переконайся і в поетичній обдарованості письменника, прочитавши деякі його вірші.
У поезії С. Чернілевського ти познайомишся з матір'ю письменника — відчуєш те тепло, яке несуть матері впродовж усього життя.

Кінорежисура — мистецтво постановки кінофільмів.

• • •
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив'язала до небес.

Весело і з ляском серед печі
Полум'я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.

Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.

Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив'язана до неба
Світанковим маминим вогнем.

• • •

Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши в зело(1),
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.

Махнуло рученятко в бензовозі
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.

- (1) Зело (застаріле, поетичне) — зелені дерева, кущі, трави тощо.